сьогодн? зранку я прокинулася пустою…сни .
Понедельник, 22 Фев 2010
ці сни прийшли до мене з самого початку першого подиху …
сьогодні вранці я прокинулась пустою …
ніби манікен … такий собі холодний, зовсім без музики в клітинах …
сьогодня зранку я прокинулась на операційному столі, посеред сніжно-білої кімнаті.накріта білим простирадлом, що приховували холодне, вже безкровну тіло …
я пам * ятаю лише сни … ще з мого дитинства ті самі одні й ті ж сни … в них мої страхи, в них моя закоханість у світ, що вжитті так ненавиджу … в них моя віра до людей .. .
ці сни ніби блукають лабіринтами свідомості, всі щось шукають. нагадують привидів, замучених, тих, котрих мрії не здійснилися. а вони все вірять та шукають своїх чародіїв …
бери телефон, дзвони в “09″ та дізнайся, чи є в місті Києві бюро чародіїв, що здійснять твої дрімзі …
сни, де ще та мала в блакитному сарафані з рюшиків бігає боса по ранньому полю … а воно лається, бо вона збудили метеликів …
та чому розповідаю тобі про свої сни? …
бо просто хочу схопитися за те, що залишилося від мене … в тому пустому манікені …
поговори зі мною, перед моїм десолютіо … подаруй мені коробку, в якій будуть чорно-білі фото з метеликами … відвезі мене на старому хіппівсткому авто далеко за місто … я все життя у снах бігаю за тою малою … а вона ніби тікає, але благає забрати до себе … гадаєш, боїться?
відвезі мене до того поля, одягни мене в білу сукню з лльону, розітрі шкіру апельсиновим маслом … масло гіркого апельсину. дозволяю цілувати ю * ясття, якщо бажаєш …
можливо, якщо схопитися за цю ниточку поля, то сплету цілий світ, що жив в мені? а та мала, все далі й далі, але всеодно чую її поклик.
сьогодні вранці я прокинулась пустою …
зранку блукала сірим, але теплим містом.купувала капелюхи, міряла один за одним, але жоден мені не пасував.жоден мені не подобався.але я купувала їх. згодом, вийшовши з крамниці солодощів, настав холодно.нібі зверху хтось зробив кандішн на холод, аби мій шоколад не розтанув. на зупинці я їла морозиво з джемом та споглядали на тих старих розмальованих бабуля. гадаю, що від доживу до того віку і також чомусь буду малювати старі зморщенні губи в червоний, підводити чорним олівцем очі втомлені, пудріті рожевим обмерзлі щоки … а також, певно, буду приїжджати додому до своїх котів, давати їм шматки риби, згодом сумувати біля спиць, помаранчових ніток.я буду в * язати комусь светр.віріті, що з допомогою кольору, він здаватиметься ще теплішим … та кому?
вдень я блукала тротуарами, викладенні плиткою, серед старих будівель, а поряд стояли вже не молоді шмара … вони продавали кохання, купували тим самим біль. я лише думала, як же їм холодно … бідні коліна Змерзли … а ти б що? думав, від швабри, шлюхі там всякі, як так можна?
ні, бо мислимо ми по-різному. а я вже давно не бачу речей поверхнево … ніби археолог, що у пошуках чогось більшого й неймовірного … але мене всеодно або прісіпе землею, або затопити водою …
блукати містом в самоті, це шукати щось, щоб взяти з нього шматок, та й наповнити себе їм … та лише чомусь холодних ранкових нарисів сонця на вікнах, закинутих дитячих садків …
холодної осені тебе зігріває лише ковток крові змішаною з ртуттю.
взагалі, я намагалася просто схопитися за спогаді.за сни … щоб наповнити себе, аби не почуватись ляльки. фарфорового, та просто не кинутися з цієї полички, щоб не розбитися …
цікаво. пустота це десь далеко між тобою й органами? між тобою й снами? між тобою й мною? між людьми й кольорами неба? між чорно-білими фото метеликів й, розлитого кицька, молока на підлогу? між польотом в темряву рішучих дій та скутості, згвалтоване бажань? та де ж знайти ті всі джерела темряви й “нічого”? фізично та практично, в усьому винен вимикач, а де в тобі та кнопка? …
тому …
сьогодні вранці я прокинулась пустою:
без емоцій, без переживань, без думки про когось, без закоханості, без суму за кимось, без думки “з ним би посеред кукурудзяно поля жерти стиглі помідори, говорити про вітер”, без злості …
ночами, певно приходять люди, та зливають твою кров, твою музику. згодом ти наступного дня помічаєш, що на базарі мужик у закровавленному фартухи продає твої нутрощі по низькій ціні.
поговори зі мною перед моїм дісолютіо, подаруй чорно-білі фото з метеликами …